Дружба та повага об’єднали в досягненні спільної мети
Івано-франківський храм єдиний в Україні, що побудований без сторонньої допомоги – повністю зусиллями вайшнавів. Про секрети вайшнавської співпраці та як живе івано-франківська ятра сьогодні, дізнавався Вайшнава Сева.
Історія розвитку ІСККОН в Івано-Франківську, як і для більшості українських міст розпочалась в 90-х роках. Вже до 2010 року тут зібралась значна кількість чудових вайшнавів. Тоді один відданий пожертвував землю – що ознаменувало початок будівництва храму. Активним учасником та головним натхненником процесу став президент храму Ачар’я Дас. «Він особисто закочував рукава та будував. Відданні бачили його ентузіазм та гуртувалися. Робили все самотужки: рили, заливали фундамент, стіни, внутрішні роботи, дах – буквально все робили вайшнави, без сторонньої допомоги» – розповідає Вібху Чайтанья Дас один з лідерів ятри.
В свою чергу Ачар’я прабгу говорить: «Дружба та повага стали основою для співпраці. Коли будували івано-франківський храм ці якості особливо були проявлені. Саме це допомогло вайшнавам втілити задумане. Важливо розуміти «один в полі не воїн» і тільки спільними зусиллями ми можемо поширювати місію Шріли Прабгупади і задовільнити його. Наставник в цьому аспекті може допомогти – надихнути та підтримати, вказати певні орієнтири, але кінцевий результат залежить від нашої рішучості, віри та згуртованості. Зрілість відданого полягає в тому, що він визначив для себе ці орієнтири. І чим більше таких вайшнавів буде з’являтися тим сильнішим буде наша спільнота. І тоді атмосфера буде такою, як хотів Шріла Прабгупада. Він бажав співпраці. Істинна співпраця можлива тільки на платформі Богоцентризму» – говорить Ачар’я прабгу.
При храмі функціонує рада лідерів департаментів. Представники різних напрямків систематично узгоджують та покращують свою взаємодію: кухня, пуджа, зустріч гостей, департамент харінами, бухгалерія. Активно розвивається «Їжа життя» за останні кілька років вона набрала сили і стала частиною всеукраїнської благодійної організації. В умовах війни цей проект та санкіртана стали найбільш помітним та затребуваними.
Загалом за останній рік обличчя ятри суттєво змінилося, адже сюди переїхало багато вайшнавів зі Сходу країни. Як зазначають місцеві – «духовне життя стало жвавішим і в певній мірі активнішим. Більше людей і більше зустрічей, катхи, кіртана, служіння…» Коли розпочалась війна – приміщення для брамачарі переобладнали, для переселенців. Це якраз добре проілюструвало об’єднаність спільноти.
Івано-франківська ятра нараховує приблизно 100-150 людей. При цьому недільний фестиваль відвідують від 30 до 50 осіб. Серед останніх велика кількість студентів-індусів. Для них організували окрему програму на англійській мові. Веде її Вівек прабгу – студент, який дотримується принципів вайшнавів та прагне прийняти посвяту в гуру ІСККОН. Завдяки цьому багато гостей з Індії стали активними учасниками життя храму та почали виконувати різних види служінь.
Відповіді