Дружній формат зустрічей приваблює відданих

У Львові паралельно організували нама-хатту. Всього за кілька місяців вона стали неабияк популярна серед вайшнавів. Щоп’ятниці тут збираються від 10 до 30 вайшнавів. Атмосфера настільки хороша, що учасники розходяться близько опівночі. В чому секрет такого успіху дізнавався «Вайшнава Сева»

Навіть війна – не перешкода коли є стійкий намір служити вайшнавам та прославляти Крішну. Маючи сильне бажання Господь дає розуміння процесу. Так по милості старших будинок львівського відданного Віджай Даса став ще одним місцем де вайшнави можуть зустрітися в неформальній атмосфері, поспівати кіртан та відкрити один одному серця.  

В якому форматі вайшнаві поглиблють свої взаємовідносини? Та як організувати нама-хатту де кожен може отримати свою порцію щастя й піклування? Світло на ці питання нам допоміг пролити Віджай прабгу. 

 «Я давно хотів і духовний вчитель (Партха Саратхі Дас Госвамі) давав настанови проводити  нама-хатту. Але тривалий час не розумів, як це робити, який формат та  відносини мають бути. До того бачив щось схоже на недільні програми – з одним лектором, чіткими часовими рамками  де віддані між собою практично не спілкувалися. Не бачив різниці між зустрічами в храмі тому довгий час не наважувався.

Рішучість з’явилася коли я побував в Києві на нама-хатті Гаура Пурніми прабгу. Мені захотілося також  в такому форматі проводити вайшнавські зустрічі. Парарельно порцію натхнення отримав від старшого київського наставника Адікаві прабгу. Також дуже цінним для мене став приклад Віра Раґхави Прабху.  Він з дружиною півтори року назад переїхали з Івано-Франківська до Львова і почали у нас проводити вайшнавські зустрічі. Я був у них кілька раз. Для їх сім’ї дуже важливим є служіння вайшнавам і вони роблять максимально все що в їх силах. Це надихає. Хоч зараз пара зробила перерву натомість я намагаюся  гідно наслідувати.

Я вирішив проводити нама-хатту на якій відданні можуть буди такими як вони є. Я вважаю нама-хатта це місце де можна  розслабитись, й поводити себе невимушено. Храмовий формат часто не дає такої можливості, адже є багато строгих правил, служіння. Люди можуть роками ходити до храму і не знати один одного. Натомість формат нама-хатт дозволяє всім познайомитися різносторонньо (матеріально, духовно) і розвивати глибокі взаємовідносини. Я щасливий, що можу послужити вайшнавам» — розповідає Віджай Дас.

В свою чергу Віра Раґхава Прабху та його дружина Наталія говорять: «Дякуємо Віджаю прабгу за це служіння, за організацію нама-хатти. Він як добре велике сонце біля якого хочеться погрітися. У нього напрочуд хороша, світла, весела атмосфера. Тут дійсно можна зарядитися бхакті, розкрити серце, поділитися радостями, печалям, надихнути один одного. Це дуже цінно вибудувати стосунки з тими людьми що нас розуміють. ЙС Ніраджана Свамі говорить, що відносин треба будувати з тими хто з вами на одній хвилі. Тоді приходить натхнення, і бажання служити. Це важливо для ятри адже з’являється більше енергії служити Господу».

Хоч Віджай прабгу скромно зазначає, що тільки вчиться проводити нама-хатту. Атмосфера його нама-хатти підкорили серця багатьох вайшнавів.   Кожен є активним учасником. Будь хто може вести кіртан – і це найдовша частина програми, далі дуже коротка лекція (так само кожної програми відданні по черзі готують доповідь). Основний акцент ставиться на власні реалізації у форматі дружньої бесіді. Завершується все прасадом та великою кількістю неформального спілкування.

Матаджі Лаліта Мохіні зі своїм чоловіком постійні учасники нама-хатти зазначає: «Для нас це довгоочікувана зустріч сім’ї Шріли Прабгупади кожної п’ятниці. Тут багато відкритого, щирого спілкування. Є віддані котрі приїжджають з далеку. Це свідчить про велике досягнення відношень між вайшнавами».

І це досягнення Віджай Дас повністю приписує старшим вайшнавам та Господу. Саме з їхньої милості вони можуть збиратися разом. Наскільки це буде довготривало та якісно покаже час. Та як би не склались обставини кожен учасник нама-хатти прикладає максимум зусиль. А посіяні зерна підтримки, любові, турботи будуть зігрівати й допомагати кожному з них ще довгий час.