Українські вайшнави на сторінках світових мас-медіа…

Американський інформаційний інтернет-ресурс Religion News Service (RNS), опублікував матеріал про українську спільноту Свідомості Крішни. Це один з глобальних мас-медіа, що спеціалізується на міжнародних релігійних новинах. Тож, редакція «Вайшнава Севи» вирішила перекласти та ознайомити своїх користувачів з цією публікацією.

«Послідовники Харе Крішна в Україні виживають завдяки Zoom і служінню сусідам

Більшість з 15 000 крішнаїтів, котрі називають Україну своїм домом, продовжили свою щоденну практику й служать своїм сусідам, навіть попри пошкодження та руйнування декількох храмів, і те, що членів громади розкидало по світу. 

(RNS) – Не маючи часу навіть випрати свій одяг, коли росіяни підійшли до Маріуполя рік тому на півдні України, Калакелі Деві Дасі втекла з рідного міста лише з маленькою валізою, наповненою брудним одягом. Вона також взяла з собою листа, якого не змогла доставити своїй матері, перш ніж Калакелі та її друзі приєдналися до великої колони автомобілів, що прямувала на південний захід до міста Бердянськ.

«Це було дуже страшно, і ми не знали, чого чекати», – ділиться Калакелі про втечу. «Ми бачили багато руйнувань. Я бачила спалені та розтерзані тіла. Це було жахливе й страшне видовище. … Усю дорогу ми продовжували оспівувати святі імена Господа”.

Калакелі є однією з приблизно 15 000 крішнаїтів, котрі називають Україну своїм домом, більшість з яких продовжили свою щоденну практику й служать своїм сусідам, навіть попри пошкодження та руйнування декількох з тридцяти їхніх храмів, і те, що членів громади розкидало по світу. 

Рух Харе Крішна, офіційна назва якого – Міжнародне товариство свідомості Крішни, або ІСККОН, діє в Східній Європі з 1971 року, коли засновник ІСККОН А.Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада приїхав до Радянського Союзу в компанії Ш’ямасундара Даса, близького друга одного з «Бітлз» Джорджа Харрісона. 

Прабгупада прибув до Нью-Йорка в 1965 році з Калькути, щоб поширювати на Заході віру в індуїстське божество Господа Крішну. Пов’язаний з майже 500-річним рухом свідомості Крішни в Індії, ІСККОН є монотеїстичною традицією в індуїзмі, основним духовним текстом якої є «Бгаґавад-ґіта». Його прихильники практикують вегетаріанство та медитацію, бгакті-йоґу та публічне оспівування імен Крішни, а в США він найбільш відомий своїми групами відданих у шафрановому одязі, які співають мантри в громадських місцях або роздають літературу на вулицях.

Посіявши насіння ІСККОН у США, Прабгупада поїхав до Радянського Союзу в 1971 році, щоб передати віру. Звідти теологія поширювалася в підпіллі з вуст в уста, незважаючи на антирелігійну програму Комуністичної партії, і врешті-решт знайшла свій шлях до України.

Інші віддані Харе Крішна з-за кордону пішли за Прабгупадою, щоб продовжувати розвивати рух у колишньому Радянському Союзі. Один із них, Ніранджана Свамі, котрий привабився ІСККОН у Массачусетсі, приїхав до СРСР під виглядом туриста наприкінці 1980-х років, але вночі вирвався зі свого туру, щоб читати лекції в маленьких, переповнених квартирах, навчаючи аж 100 людей за вечір.

«Я відчув, що ці люди настільки щиро шукали Бога, тому що так довго режим пригнічував це в їхньому житті, як раптом я зрозумів, що режим насправді зробив достатньо для розширення свідомості Бога», – сказав Ніранджана Свамі. «Все, що виходило за межі партійної лінії, для них вважалося потенційним посланням від божества». 

Він був у Росії, коли розпався Радянський Союз. «Я був у Москві, коли Єльцин стояв на танках навколо будівлі парламенту».

Нині йому 70 років, і він є уповноваженим керівного органу ISKCON  наглядати за громадами в Молдові, Білорусі, Литві та Україні. Ніранджана Свамі багато подорожує та відвідує Україну, коли може. 

Коли в 2022 році в Україні почалася війна, місцеві віруючі звернулися до Ніранджани Свамі за підтримкою та керівництвом, і він почав читати лекції через Zoom. Його колекція лекцій про війну була нещодавно зібрана та опублікована в книзі під назвою «Крішна захищає своїх відданих».

Ніранджана Свамі також допоміг мобілізувати міжнародне товариство ISKCON, щоб зібрати тисячі доларів для тих, хто постраждав від наслідків війни. Share Your Care, що базується в Києві, має на меті допомогти крішнаїтам та їхнім сім’ям переселитися із зон конфлікту, компенсовувати втрачений дохід і роздавати їжу. З початку війни ІСККОН роздав нужденним українцям приблизно 2 мільйони тарілок їжі.

Війна забрала життя щонайменше п’яти віруючих Харе Крішна, а спустошення в Краматорську та Бахмуті коштувало місцевим громадам їхніх храмів. З огляду на це насильство, божества були переміщені, великі храмові приміщення закриті, а їхні підвали перетворено на бомбосховища. 

Храмові служби та програми відновилися в містах у безпечніших місцях, тоді як на вулицях Києва та інших міст на захід від нього також відновилися публічні співи та роздача книг.

Більшу частину цієї діяльності контролює Ач’юта Прія дас, регіональний секретар ІСККОН в Україні. Він народився в сім’ї затятих комуністів, коли Україна ще була радянською державою, і в 1980 році приєднався до підпільного руху. «Звичайно, я ненавидів комуністичний режим, тому що він не дозволяв мені присвятити своє життя Богу», – каже він.

Війна поклала кінець його звичайному мандрівному існуванню. Наразі він перебуває в прибудинковій підвальній сауні в Чернівцях, хоча за можливості їздить у різні міста. За словами Ач’юта Прії, 71 з майже 100 малих груп громади Харе Крішна в Києві досі функціонують, служачи крішнаїтам та їхнім сусідам. Він зазначив, що до руху продовжують приєднуватися нові люди.

«Люди просто приходять, вони хочуть допомогти, і в них є дух волонтерства», – говорить Ач’юта Прія. «Зізнаюсь чесно: я — корінний українець і тут з народження, але я ніколи не бачив, аби люди були настільки згуртованими. Для мене це було неочікувано».

Він пояснює стійкість крішнаїтів їхньою вірою. «Ви повинні розуміти, що Господь контролює все, і ми повинні сприймати цю війну, як можливість піднятися й рости, і рости переважно віддаючи, а не просто знаходячися в режимі виживання… Потрібно присвятити себе вищій справі, і вона має бути практичною, а не лише теоретичною», – каже Ач’юта Прія.

Але деякі, як-от Калакелі, знайшли домівки за межами країни. Вона часто переїжджала протягом перших тижнів вторгнення, переїжджаючи з Бердянська до Запоріжжя, потім до Дніпра, перш ніж, нарешті, залишила Україну та знайшла притулок у спільноті одновірців у Данії.

Майже два місяці Калакелі не могла ні зв’язатися, ні знайти свою матір, сестру та племінників у Маріуполі.

«Моє життя стало просто існуванням. Лише «кіртан» (спільний спів відданих) на деякий час притуплював мій біль», – каже Калакелі. «У повному розпачі я почала думати вертатися назад і шукати свою сім’ю».

У квітні минулого року вона нарешті змогла зв’язатися зі своєю родиною по телефону. Їм усім вдалося залишитися в безпеці в Маріуполі, але їхній дім був зруйнований війною. Нещодавно вони приєдналися до Калакелі в Копенгагені. 

«Війна нас багато чому навчила», – сказала Калакелі. «Головне, що я засвоїла, це те, що ніхто не може забрати в мене Бога. У таких важких ситуаціях нам не залишалося нічого іншого, як довіряти Крішні. Любов до Бога покладе край усім війнам. Ми пропонуємо це всім і не просимо нічого натомість». 

P.S.  посилання на оригінальну статтю https://religionnews.com/2023/03/20/ukraines-hare-krishnas-survive-war-by-zoom-and-serving-neighbors/