Цінність кожного вайшнава…
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-1-766x1024.jpg)
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-2-1024x485.jpg)
«Невірно думати, що в когось завершилось благочестя, тому він покинув рух Харе Крішна. Ми маємо боротися за кожного. Так, як боровся за нас Шріла Прабгупада…» – говорить Віктор Суходольський, старший відданий Хмельницької ятри.
Турбота про відданих, має 2 важливі аспекти. Перший – допомагати підтримувати віру в Свідомість Крішни та Шрілу Прабгупаду. Другий – на власному прикладі втілювати цю віру. Вайшнава Сева дізнавалася, як ці принципи реалізуються в Хмельницькій ятрі.
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-3-1024x485.jpg)
Недільна програма в Хмельницькому – це свято, на яке приходять понад 35 людей. Більшість вайшнавів приймають активну участь в житті ятри.
Наприклад, матаджі Туласі Прія та Андрій прабгу, котрі вже близько 10 років стабільно виконують своє служіння, відповідають за основний прасад на недільних програми.
Або ж матаджі Ніна (сестра м. Туласі Прії) – дуже любить служити Божествам, прикрашати вівтар, плести гірлянди, а також ставить танцювальні номери на свята.
Активно почала пуджарити Катьяяні Деві Дасі, парарельно у святкові дні вона радує спільноту солодкими тортами. А також з її ініціативи нещодавно розпочали організовувати дитячі програми.
«Не дивлячись на воєнний стан, життя в ятрі доволі активне. Цьогоріч нам пожертвували велику кількість тканин, тож маємо змогу гарно прикрашати вівтар. Також до нас з Миколаєва переїхала матаджі Оксана, вона робить прикраси для залу. Троянди, ліани, що звисають зі стелі, це все її робота. Завдяки їй з’явились фони для Божеств – намалювала їх аж 5, а до цього жодного не було» – розповідає Кундалата Деві Дасі. Сама матаджі менеджер недільних програм. Усіма силами служить вайшнавам. Завдяки її ентузіазму та наполегливості багато відданих змогли відвідати минулорічний фестиваль в Ізках.
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-3.1.jpg)
Тут, як і заведено, майже кожної програми вітають нових людей. А загальна атмосфера пронизана духом турботи. І одна з головних заслуг в цьому – це приклад старших відданих, таких як матаджі Ґаті чи прабгу Віктор Суходольський. Останній особливо цінує спільноту відданих, це відчуває кожен, хто з ним спілкується. «Прабгу Віктор був одним з тих, хто надихнув мене взяти відповідальність за недільні програми. Його сміливо можна назвати «батьком ятри», при цьому займає скромну позицію. В ньому відчувається смак до ліл Господа, катхи, кіртана й ними він щедро ділиться. З його ініціативи у нас проходять вечірні кіртани. Він тактовно й акуратно старається, щоб всі зближувалися, піклувалися один про одного» – говорить Кундалата Деві Дасі.
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-4-1024x484.jpg)
Основна характеристика та особливість Віктора Суходольського в тому, що в будь-який діалог на будь-яку тему він майстерно вплітає історії про Крішну, Господа Чайтанью, або ж Шрілу Прабгупаду. А розповідає він детально, багато та зі смаком. Після таких розмов на серці стає радісно, а більшість турбот відходять на другий план. Саме завдяки такому підходу він став підтримкою та опорою для багатьох відданих в ятрі. До нього часто звертаються за порадами. Знайти потрібні слова в потрібний момент це особлива милість від його духовного вчителя.
Про свій шлях у Свідомості Крішни наш герой говорить: «Я часто грав у шахи зі своїм знайомим Артуром Могильним. Якось він прийшов і розповів мені історію, як Рукміні наготувала їсти Крішні, а Він трохи поїв, встав, пішов, через певний час повернувся. Вона запитала що трапилося. Крішна відповів, що в лісі на мого відданого напали бандити і я хотів допомогти, але він не покликав мене на допомогу, то я повернувся. Це одна з самих перших історій, яку я почув про Крішну.
В 1987 році поїхав в Петербург. Гуляючи Невським проспектом, побачив натовп людей. Проштовхуючись, мій погляд зупинився на одній книзі. Через голови людей мені одразу ж її передали. Сам не знаю чому, але одразу притиснув її до серця, а по всьому тіло розлилось тепло й відчуття щастя. Це була «Бгаґавад-ґіта». Наступного дня повернувся на те саме місце, отримав ще кілька інших книг Шріли Прабгупади. Декілька років ці книги просто стояли у мене. Потім друзі-віддані запропонували поїхати в Київ – туди приїхав ЙС Ґопал Крішна Ґосвамі. З тих пір, як побачив Гуру магараджа, Рух свідомості Крішни глибоко закарбувався в моєму серці. Це був перший магарадж, якого я зустріч ще до свідомості Крішни, і його прийняв своїм Гуру. Тоді ж, купив собі малу та мішечок – почав читати Харе Крішна. Пройшло кілька років отримав, пранама-мантру (читає більше 20 років – ред.).
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-4.1-1024x687.jpg)
Ініціації нема, бо в Україну магарадж практично не приїжджає. Якби у мене з’явилась нагода, то я звісно б нею скористався. При цьому є розуміння, що ініціація – це не формальна посвята. День ініціації важливий, але це не має бути, як данина моді, чи власним сентиментам. За свій вік у товаристві відданих я бачив, як багато людей отримують посвячення, а потім кудись зникають. Не хочеться поверхнево приймати духовного вчителя, треба мати бодай мінімальну кваліфікацію».
![](https://vaishnavaseva.net/wp-content/uploads/2023/04/foto-5-1024x485.jpg)
«Наша спільнота має розширюватися за рахунок проповіді, але важливо зберегти тих, хто вже тут є. Це найперший пріоритет. Бо Свідомість Крішни легко поширюється, якщо в середині ятри панує такий дух. Ми повинні один за одного бути горою, підтримувати, допомагати в міру своїх сил і можливостей. ІСККОН не просто організація, а сім’я Шріли Прабгупади. Й цінуються всі. Турбота в деталях. У звичайних організаціях є таке, що хтось пішов та й пішов, кожен отримав якусь свою вигоду. Ми не маємо думати, що в когось завершилось благочестя і тому він покинув Рух. Ми маємо боротися за кожного. Так, як боровся за нас Шріла Прабгупада. Він у 69 років перетнув океан, з комфортного Вріндавана приїхав до Америки. Якщо ми зрозуміємо, як парампара за нас бореться, як за нас боряться чисті віддані – коли ми це глибоко зрозуміємо, тоді природньо будемо старатися стати продовженням зусиль цих особистостей. В цьому глибокий духовний стержень, а не просто формальність відносин. Тоді всі будуть відчувати нашу щирістьй тягнутись до нашого товариства» – зазначає прабгу Віктор.
Відповіді