Вебінар: «Подолання подвійних стандартів у духовній практиці»

Тема: «Подолання подвійних стандартів у духовній практиці»
Лектор: Адікаві дас
Дата: 29 грудня 2022 року

Конспект вебінару:

Часто у суспільстві ми – одні, з відданими – другі, у родині – треті. Думаємо одне, говоримо – друге, робимо – третє. Це вже не роздвоєння, а розстроєння особистості.

Часто ми з відданими ретельно дотримуємося садгани, а вдома – ні, бо там нас ніхто не бачить.

Багато проповідуємо, а самі так не поводимося.

Говоримо, що дотримуємося чотирьох принципів, а насправді – не дотримуємося.

Розповсюджуємо книги, та самі не читаємо їх.

Однак, як казав Шріла Прабгупада, слід згущувати молоко. Слід підвищувати стандарти. Слід бути чесними з собою.

Бо насправді дуже важко бути такими різними.

Часто навіть джапа скочується до ритуалу – бубоніння 16 кіл.

Людина, яка на хоче просто ритуалів, часто кидає садгану, щоби не лукавити таким чином.

Ми часто не говоримо правди, щоби не показувати свої слабкості. Бо боїмося, що нас припинять поважати, якщо ми покажемо, хто ми насправді.

Та ми маємо любити та поважати відданих, навіть якщо вони не досконалі. Бо наше суспільство, за задумом Шріли Прабгупади, має бути побудоване на любові та довірі.

Одна з оболонок матеріального всесвіту, щоби душа не могла його залишити, що створив Брагма, – самоомана.

Часто ми дуримо себе, що робимо вже достатньо, щоби задовільнити ґуру та Крішну.
Та це – ніщо інше, як самоомана, яка не приведе нас до Крішни.

Більшість із нас – обумовлені душі, а омана властива природі обумовленої душі.

Та це нас не виправдовує.

Садгана для того і призначена, щоби подолати природу обумовленої душі, щоби повернути нас до нашої істинної природи.

Демон Бакасура у формі чаплі уособлює оману, лицемірство, релігійне святенництво.

Де є релігійність, є і лицемірство, бо люди намагаються показати іншим те, ким вони насправді не є.

Слід відрізняти релігійність і духовність.

Справді духовних людей дуже мало.

Крішна переміг Бакасуру, взявши його дзьоба, та розірвавши навпіл. Тобто нам треба визначитися, на якій із половин знаходимося ми. 

Головна якість вайшнавів – простота.

Та часто, особливо коли ми вчимо інших, ми намагаємося показати себе кращими та вищими, ніж є насправді.

Однак якщо ми лицеміримо, шлях до істини буде закритий.

Ми не зможемо змінити інших, допомогти їм, вдосконалити їх, якщо не змінимося самі.

Духовне життя – не дешева річ.

Крішна дуже зайнятий, щоби приходити до тих зайнятих, кому не до садгани та спілкування з відданими.

Говорити про проблему легше, ніж її подолати. Ця лекція є лише спробою проаналізувати проблему та дати трохи практичних порад, які, можливо, допоможуть.

Поради:

• самоаналіз;
• чесність;
• смиренність;
• якщо чогось не знаєте, не робіть вигляд, що знаєте;
• давайте відповіді не з буцімто свого досвіду, якщо його немає, а з лекцій і книг, які знаєте;
• звертайтеся за порадами до старших відданих;
• відкривати серце ґуру та старшим відданим;
• дотримуватися настанов ґуру та наставників, а не просто колекціонувати їх;
• спілкування з відданими;
• не жалітися всім поспіль;
• співчуття іншим;
• служіння;
• відвідування храму;
• не кидати, якщо щось не виходить;
• не боятися труднощів. Труднощі – важливий етап духовного розвитку;
• рухатися маленькими кроками;
• почати з легкого та йти до складного;
• щиро працювати над садганою: налаштовуватися та дійсно молитися, коли читаємо джапу; читати книги Шріли Прабгупади;
• поважати садгану, вона має бути на першому місці. 

БЛОК ПИТАНЬ І ВІДПОВІДЕЙ

Питання: Чи означає те, що я слідую подвійному стандарту, тобто не дотримуюся садгани належним чином, що моє духовне життя зараз на паузі?

Відповідь: Ні, наше духовне життя на паузі. Всередині нас багато анартг – це очевидно. Та якщо Ви дієте, Крішна буде допомагати. Духовне життя буде розвиватися та перемагати.

Питання: Коли хтось активно проповідує, а я бачу, що людина недостатньо чиста, не дотримується того, про що проповідує, мені некомфортно від цього. Наскільки така проповідь є проблемою?

Відповідь: Так, це – проблема. Першою чергою слід боротись із цією проблемою у собі. Щодо інших, не наша справа – засуджувати інших, це – їхні стосунки із Крішною, а ми маємо поставитися до такої людини зі співчуттям (не зверхністю, а саме зі співчуттям).

Питання: Якщо відданий не особливо проявляється за 10-15 років, не отримує посвяту – це його не бажання роботи чи не достатня турбота про нього?

Відповідь: Важливо розуміти, чому людина не хоче отримувати посвяту. Якщо людина працює над садганою, якщо вона чесна щодо цього, неважливо, скільки років вона не отримує ініціацію. Не має бути тиску щодо посвяти за 10 років. Ось якщо людина не прогресує, це – тривожний сигнал. Ми маємо турбуватися, щоб у людей завжди був ентузіазм.

Питання: Наша жіноча нама-хатта три тижні не зустрічалася, бо немає ресурсу: хворіли, тут взагалі немає відданих на місці, всі розкидані у різних країнах. Зробити паузу чи продовжувати зустрічатися без ресурсу? Може, не варто активничати, а спочатку набратися сил, втягнувши зараз лапи, як черепаха?

Відповідь: Що для нас є ресурсом? Що надихає? У чому наше джерело натхнення? Спілкування з ким є джерелом натхнення? Якщо у нас духовне життя абияке, а спілкування з відданими – раз на місяць, звідки взятися натхненню? Духовне життя слід планувати, як і матеріальне. Важливо зрозуміти свою швидкість наповнення та планувати нама-хатту, виходячи із цього. Не варто влаштовувати цирк із духовного спілкування. Якщо ми хочемо допомогти людям, потурбуватися про них, ми маємо дати їм Крішну. Ми можемо дати Крішну настільки, наскільки Він у нас є. Гарна лекція має бути не лише ззовні, варто мати цінності, які проповідуєте, всередині себе.

Питання: Якщо є якийсь недолік, то краще мовчати про це у суспільстві відданих?

Відповідь: Якщо ми хочемо подолати цей недолік і труднощі, варто звертатися до компетентних відданих і дотримуватись отриманих настанов. Якщо мова про недолік іншої людини, можна поговорити з її старшим відданим.