Як керівники мають залучати сімейних людей до служіння… Розгляд, бачення та позиція Національної ради наставників України з даного питання

«Віддане служіння Господу – це не робота, а привілей. Заохочуючи дух добровільного вручення та самопожертви, ми піднімаємо себе та підопічних на більш високий рівень духовного життя»(«Бхаката-сева»).

Перш, ніж говорити про практичні кроки, розкриваючи цю тему, звернемося до 3 Глави «Бхаката-севи» – «Дві лінії керівництва». Для початку, наставникам і лідерам нама-хатт потрібно зрозуміти своє становище в загальній структурі Громади і як загалом вони повинні взаємодіяти з адміністрацією храму, підтримуючи шанобливе ставлення та співпрацюючи з тими, хто взяв на себе велику відповідальність.

«Іноді в деяких громадах ми зустрічалися з ситуаціями, коли наставник, вислуховуючи критичні зауваження своїх підопічних на адресу президента храму чи лідера департаменту, приймав бік свого підопічного і починав активно керувати підопічним у тому, як тому діяти у відносинах з адміністратором, або втручався, критикував чи скасовував якісь рішення адміністратора у сфері його адміністративних повноважень. В результаті все закінчувалося конфліктом та нерозумінням між адміністратором та наставником; віра всіх, і насамперед підопічного, страждала, а ідея наставництва була дискредитована незрілими діями наставника.

Якщо ваш підопічний скаржиться на конфліктзі своїм адміністратором…
То ви, вислухавши його як наставник, не повинні висловлювати своє ставлення до конфлікту і втручатися, але, розуміючи його труднощі, можете порадити підопічному або вирішити конфлікт духовним чином, або за правилами звернутися до вищого адміністратора за рішенням у сфері та форматі управління.

Завдання наставників полягає в тому, щоб діяти дійсно брахманічно…
У сфері духовного життя розвивати розуміння людини з позицій філософії свідомості Крішни, не надто прив’язуючись до тих чи інших практичних рішень у сфері управління та знижуючи рівень конфлікту у суспільстві. Адже завдання наставника – допомогти відданому побачити руку Крішни у всьому, а не зайняти становище «кращого» адміністратора, ніж той, на якого скаржиться підопічний. Питання полягає не в тому, щоб визначити, хто правий, а хто ні, всі мають певні недоліки, але справжнє розуміння полягає в тому, щоб співпрацювати заради вищої мети у свідомості Крішни.
Більше того, часто нам важко зрозуміти з боку, хто має рацію, а хто ні, особливо якщо ми вислуховуємо лише одного учасника конфлікту, а втручаючись, ми ризикуємо лише ускладнити ситуацію і роздмухати конфлікт. Сфера управління дуже непроста, це спроба залучення матеріальної енергії для служіння Крішні, і вона вимагає ухвалення певних рішень, через які хтось все одно буде обмежений у своїх інтересах та незадоволений.

Отже, важливо, щоб адміністратори та наставники діяли у своїх сферах впливу, не дублюючи один одного, інакше може виникнути конфлікт. Поважаючи нелегку працю адміністратора, наставник має намагатися бути корисним адміністративній структурі, спрямовуючи до неї щасливих, стійких у свідомості Крішни вайшнавів»(«Бхаката-сева» Розділ 3).

Основні принципи:

1. «Ми даємо їм служіння, щоб вони стали бхаґ’яваном [щасливим]. Ми витрачаємо свою кров, галони крові, щоб зробити їх бхаґ’яваном».
   (З бесіди Шріли Прабхупади 01.01.1974)

Залучаючи відданих у служіння, ми маємо бути зацікавлені, перш за все, у їхньому духовному зростанні, а не у досягненні утилітарних цілей.

сарвопадхі-вінірмуктам
тат-паратвенанірмалам
хрішікенахрішікеша
севанамбгактіручйате

«Бгакті, або віддане служіння, означає залучення всіх наших почуттів до служіння Господу, владиці всіх почуттів. Коли душа служить Господу таким чином, це призводить до того, що вона звільняється від усіх матеріальних ототожнення і її почуття очищаються просто завдяки тому, що зайняті у служінні Господу».(Ком. Чайтанья-чарітамріта Мадхья, 19.170)

2. Наставник не повинен бути в ролі «доброго поліцейського», який критикує адміністратора, якому підопічний може поскаржитися на адміністратора, тим самим піднімаючи свій рейтинг в очах підопічних.
3. Наставник повинен проповідувати у своїй групі, що служіння в храмі є важливим для духовного зростання, тим самим полегшуючи працю адміністратора.
4. Адміністратор повинен діяти в союзі з наставником, мати великий обсяг інформації про людину, перш ніж залучити людину до регулярного служіння. Це не стосується разового служіння, наприклад, на недільній програмі.
5. Адміністратор повинен також погоджувати регулярне служіння з чоловіком або дружиною відданого, якого він залучає, щоб зміцнювати внутрішньосімейні зв’язки. Як мінімум, адміністратор повинен брати до уваги думку чоловіка/дружини підопічного у таких випадках. Практика показує, що якщо чоловік/дружина проти служіння свого партнера, це призводить або до того, що партнер рано чи пізно або залишає це служіння, або загострення конфліктів у сім’ї, іноді аж до розлучення.
6. Для людини, яка не є чиїмось підопічним, адміністратор повинен сам виступити в ролі наставника, зібравши достатньо інформації про неї від інших і від неї самої, щоб запропонувати більш відповідне служіння.
7. Починати з малого. Давати прості завдання, щоб людині було простіше навчитися. У процесі навчання стане ясно, на що здатна людина.
8. Адміністратор повинен піклуватися про членів свого департаменту, стежачи за тим, щоб люди були натхненні продовжувати служіння та розвивати стосунки з ними.
9. Для підтримки, уваги та заохочення адміністратору важливо отримати зворотний зв’язок від того, кого він займає у служінні.
10. Пропонуючи служіння відданому гріхастху важливо не порушувати його баланс, враховуючи його сімейний стан, зайнятість роботою, наявність дітей тощо.
11. «…наші лідери повинні бути обачними, щоб не вбити дух служіння з ентузіазмом, яке індивідуальне, спонтанне і добровільне».
    (лист Шріли Прабхупади Каранадгарі дасу, 22 грудня, 1972)
12. За потреби можна направляти відданих в інші ятри для підвищення кваліфікації.
13. Вітається служіння сімейних пар, коли чоловік і дружина спільно виконують одне служіння.
14. Враховуючи, що гріхастха щотижня відвідує недільні програми в храмі, проводить і/або відвідує нама-хатту, можливо, навчається в Академії – оптимальним форматом для нього може бути одне служіння на тиждень, відповідальність за яке він бере на все життя.