Цінність кожного вайшнава…

«Невірно думати, що в когось завершилось благочестя, тому він покинув рух Харе Крішна. Ми маємо боротися за кожного. Так, як боровся за нас Шріла Прабгупада…» – говорить Віктор Суходольський, старший відданий Хмельницької ятри.

Турбота про відданих, має 2 важливі аспекти. Перший – допомагати підтримувати віру в Свідомість Крішни та Шрілу Прабгупаду. Другий – на власному прикладі втілювати цю віру. Вайшнава Сева дізнавалася, як ці принципи реалізуються в Хмельницькій ятрі.

Недільна програма в Хмельницькому – це свято, на яке приходять понад 35 людей. Більшість вайшнавів приймають активну участь в житті ятри.

Наприклад, матаджі Туласі Прія та Андрій прабгу, котрі вже близько 10 років стабільно виконують своє служіння,   відповідають за основний прасад на недільних програми.

Або ж матаджі Ніна (сестра м. Туласі Прії) – дуже любить служити Божествам, прикрашати вівтар, плести гірлянди, а також ставить танцювальні номери на свята.

Активно почала пуджарити Катьяяні Деві Дасі, парарельно у святкові дні вона радує спільноту солодкими тортами. А також з її ініціативи нещодавно розпочали організовувати дитячі програми.

«Не дивлячись на воєнний стан,  життя в ятрі доволі активне. Цьогоріч нам пожертвували велику кількість тканин, тож маємо змогу гарно прикрашати вівтар. Також до нас з Миколаєва переїхала матаджі Оксана, вона робить прикраси для залу. Троянди, ліани, що звисають зі стелі, це все її робота. Завдяки їй з’явились фони для Божеств – намалювала їх аж 5, а до цього жодного не було» – розповідає Кундалата Деві Дасі. Сама матаджі менеджер недільних програм. Усіма силами служить вайшнавам. Завдяки її ентузіазму та наполегливості багато відданих змогли відвідати минулорічний фестиваль в Ізках.

Тут, як і заведено, майже кожної програми вітають нових людей. А загальна атмосфера пронизана духом турботи. І одна з головних заслуг в цьому – це приклад старших відданих, таких як матаджі Ґаті чи прабгу Віктор Суходольський. Останній особливо цінує спільноту відданих, це відчуває кожен, хто з ним спілкується. «Прабгу Віктор був одним з тих, хто надихнув мене взяти відповідальність за недільні програми. Його сміливо можна назвати «батьком ятри», при цьому займає скромну позицію. В ньому відчувається смак до ліл Господа, катхи, кіртана й ними він щедро ділиться. З його ініціативи у нас проходять вечірні кіртани. Він тактовно й акуратно старається, щоб всі зближувалися, піклувалися один про одного» – говорить  Кундалата Деві Дасі.  

Основна характеристика та особливість Віктора Суходольського в тому, що в будь-який діалог на будь-яку тему він майстерно вплітає історії про Крішну, Господа Чайтанью, або ж Шрілу Прабгупаду. А розповідає він детально, багато та зі смаком.  Після таких розмов на серці стає радісно, а більшість турбот відходять на другий план. Саме завдяки такому підходу він став підтримкою та опорою для багатьох відданих в ятрі. До нього часто звертаються за порадами.  Знайти потрібні слова в потрібний момент це особлива милість від його духовного вчителя.

Про свій шлях у Свідомості Крішни наш герой говорить: «Я часто грав у шахи зі своїм знайомим Артуром Могильним. Якось він прийшов і розповів мені історію, як Рукміні наготувала їсти Крішні, а  Він трохи поїв, встав, пішов, через певний час повернувся. Вона запитала що трапилося. Крішна відповів, що в лісі на мого відданого напали бандити і я хотів допомогти, але він не покликав мене на допомогу, то я повернувся. Це одна з самих перших історій, яку я почув про Крішну.

В 1987  році поїхав в Петербург. Гуляючи Невським проспектом, побачив натовп людей. Проштовхуючись, мій погляд зупинився на одній  книзі. Через голови людей мені одразу ж її передали. Сам не знаю чому, але одразу притиснув її до серця, а по всьому тіло розлилось тепло й відчуття щастя. Це була «Бгаґавад-ґіта». Наступного дня повернувся на те саме місце, отримав ще кілька інших книг Шріли Прабгупади. Декілька  років ці книги просто стояли у мене. Потім друзі-віддані запропонували поїхати в Київ – туди приїхав ЙС Ґопал Крішна Ґосвамі. З тих пір, як  побачив Гуру магараджа, Рух свідомості Крішни глибоко закарбувався в моєму серці. Це був перший магарадж, якого я зустріч ще до свідомості Крішни, і його прийняв своїм Гуру. Тоді ж, купив собі малу та мішечок – почав читати Харе Крішна. Пройшло кілька років отримав, пранама-мантру (читає більше 20 років – ред.).

Ініціації нема, бо в Україну магарадж практично не приїжджає. Якби у мене з’явилась нагода, то я звісно б нею скористався. При цьому є розуміння, що ініціація – це не формальна посвята. День ініціації важливий, але це не має бути, як данина моді, чи власним сентиментам.  За свій вік у товаристві відданих я бачив, як багато людей отримують посвячення, а потім кудись зникають. Не хочеться поверхнево  приймати духовного вчителя, треба мати бодай мінімальну кваліфікацію».

«Наша спільнота має розширюватися за рахунок проповіді, але важливо зберегти тих, хто вже тут є. Це найперший пріоритет. Бо Свідомість Крішни легко поширюється, якщо в середині ятри  панує такий дух. Ми повинні  один за одного бути горою, підтримувати, допомагати в міру своїх сил і можливостей.  ІСККОН не просто організація, а сім’я Шріли Прабгупади. Й цінуються всі. Турбота в деталях. У звичайних організаціях є таке, що хтось пішов та й пішов, кожен отримав якусь свою вигоду. Ми не маємо думати, що в когось завершилось благочестя і тому він покинув Рух. Ми маємо боротися за кожного. Так, як боровся за нас Шріла Прабгупада. Він у 69 років перетнув океан, з комфортного  Вріндавана приїхав до Америки. Якщо ми зрозуміємо, як парампара за нас бореться, як за нас боряться чисті віддані – коли ми це глибоко зрозуміємо, тоді природньо будемо старатися стати продовженням зусиль цих особистостей. В цьому глибокий духовний стержень, а не просто  формальність відносин. Тоді всі будуть відчувати нашу щирістьй тягнутись до нашого товариства» – зазначає прабгу Віктор.